В козацькому лікарському арсеналі чималу групу складають знахарі, нащадки характерників, які можуть впливати на таємничі сили природи, зцілювати, а іноді й насилати недуги, приносити як добро, так і зло. Їхні таємничі знання викликають, з одного боку, почуття поваги, з іншого — страх, щоб не наслали певної хвороби, лиха.

Українські знахарі та таємничі знання характерників, замовляння.

Таємничі знання українських знахарів

В Україні знахарі користуються повагою, їх завжди побоюються, але ніколи не зневажають. На Поліссі знахар завжди мав перший голос на громадських сходах тощо. На Гуцульщині знахарів називають мудрими, земляними богами, на Бойківщині — богами, непростими людьми. У центральних районах України поширений термін «знатник».

Багато людей вірять, що знахар народжується під особливою планетою, бо знає більше, ніж звичайні люди. Або знахарем стає кожний, хто народився в понеділок і кого в понеділок мати віднімала від грудей.

Здатністю зціляти деякі недуги наділяють також наймолодшу («мізин», «мазільник») або найстаршу «первісник») дитину. У деяких регіонах вважають, що «мізин», коли виросте, може мізинцем або великим пальцем виводити чиряки, бородавки. «Первісник» здатний бачити біду та всяку нечисту силу.

Чи можна передати звичайній людині знахарські таємничі знання?

Вважають, що можна передати звичайній людині знахарські таємничі знання — тільки молодшому від себе і в жодному разі — старшому.

На Гуцульщині вірять, що навчитися «баю» (замовляння) можна тільки у велике свято. На Чернігівщині переконані, що знахарське ремесло треба перейняти за третім разом: «Якщо не запам’ятаєш за третім разом, не зможеш допомагати іншим».

За іншими віруваннями, знахарство можна перейняти, якщо візьмеш із рук знахаря що помирає якусь річ:

  1. чашку з водою, над якою він щось пошепотів;
  2. чарку горілки;
  3. мітлу, яку потримав у руках;
  4. виконаєш його передсмертне бажання тощо.

Тому дуже остерігалися брати що-небудь із його рук, коли не хотіли переймати знахарства.

Спеціалізація знахарів

Серед знахарів існує й певна спеціалізація:

  1. одні спалюють рожу;
  2. інші скидають вроки;
  3. ще інші викачують або виливають переляк;
  4. замовляють зуби чи кров;
  5. зціляють від укусу гадюки;
  6. лікують внутрішні хвороби тощо.

Переважно вони лікують за допомогою магії — замовлянь, примовок, — але використовують й ліки, хірургічні прийоми.

Знахар має дотримуватися певних правил:

  1. замовляти натщесерце;
  2. до схід сонця;
  3. на порозі;
  4. надворі чи в чистому полі;
  5. над водою;
  6. під осикою, калиною;
  7. обличчям на схід тощо.

На Гуцульщині забороняється шептати у свято. Часто лікувати треба у певні дні, наприклад, у середу і п’ятницю. Велике значення має і вміння знахарів вселити хворому віру в одужання.